Історія справи

Постанова ВГСУ від 29.03.2017 року у справі №908/4022/14
Ухвала КГС ВП від 18.03.2018 року у справі №908/4022/14
Постанова КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №908/4022/14
Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №908/4022/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 908/4022/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій областіна постанову відДонецького апеляційного господарського суду 05.01.2017за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВІАС - 04"на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій областіу справі№ 908/4022/14Господарського судуЗапорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВІАС - 04"простягнення заборгованостіу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача - ВДВС повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

29.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04" звернулося до Господарського суду Запорізької області із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якій просило: - визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови від 20.04.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 890862,70 грн. в межах виконавчого провадження № 48917908 з виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2014 у справі № 908/4022/14; - скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 20.04.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 890862,70 грн. в межах виконавчого провадження № 48917908 з виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2014 року у справі № 908/4022/14; - визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 50913466 від 20.04.2016 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 890862,70 грн. від 20.04.2016 № 48917908; - скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження № 50913466 від 20.04.2016 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 890862,70 грн. від 20.04.2016 № 48917908; - визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови від 20.04.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 50913466 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 890862,70 грн. від 20.04.2016 № 48917908; - скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 20.04.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 50913466 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 890862,70 грн. від 20.04.2016 № 48917908; - визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови від 20.04.2016 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 50913466 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 890862,70 грн. від 20.04.2016 № 48917908; - скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 20.04.2016 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 50913466 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 890862,70 грн. від 20.04.2016 № 48917908.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 у справі № 908/4022/14 (суддя Смірнов О.Г.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04" у задоволенні скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.2017 (колегія суддів у складі: Будко Н.В.- головуючий суддя, судді Склярук О.І., Ушенко Л.В.) скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 у справі № 908/4022/14; справу № 908/4022/14 передано на розгляд до суду першої інстанції.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.2017 у справі № 908/4022/14.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1212 ГПК України (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як зазначено в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону N 606-XIV, ст. 121-2 ГПК України), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами ст. 248-22 ЦПК України. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено в порядку, передбаченому статтями 85, 89 ЦПК, залишається без розгляду. Відповідно до ст. 53 ГПК України у разі відмови у відновленні пропущеного строку постановлюється ухвала.

У підпункті 9.7 пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" також зазначено таке: встановлений у частині першій статті 1212 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання; скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК України судом без виклику сторін виноситься ухвала; якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду.

Якщо Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби (як-от статтями 26, 47, 49, 57, частиною четвертою статті 58 названого Закону), то господарському суду слід виходити саме з такого порядку (така правова позиція викладена у п. 9.71 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Згідно із ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження) постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 8 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору) постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття постанови про арешт майна боржника)).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04" оскаржує:

- постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження № 50913466, яка винесена 20.04.2016;

- постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 50913466, яка винесена 20.04.2016;

- постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про арешт коштів боржника від 20.04.2016;

- постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 890 862,70 грн. в межах виконавчого провадження № 48917908, яка винесена 20.04.2016.

При цьому, із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04" звернулося 29.07.2016, мотивуючи її тим, що воно дізналося про оскаржувані постанови лише 19.07.2016 під час ознайомлення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04" із матеріалами виконавчого провадження № 50913466.

Як вбачається з прийнятих у справі рішень, місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі одних і тих же доказів зроблені протилежні висновки щодо дня, з якого скаржнику стало відомо про оскаржувані постанови.

Зокрема, частиною 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом першої інстанції встановлено, що постанова від 20.04.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору, постанова від 20.04.2016 про відкриття виконавчого провадження № 50913466, постанова від 20.04.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження були надіслані Товариству з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04" 21.04.2016 одним конвертом разом із супровідними листами №№ 7184-3-03/04, 7185-3-03/04, 7186-3-03/04, що підтверджується фіскальним чеком, реєстром рекомендованої кореспонденції по Україні та поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа № 6900610489284. Зазначені постанови отримані представником скаржника 04.05.2016.

Відмовляючи скаржнику у поновленні строку для звернення зі скаргою на дії органу Державної виконавчої служби, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходив з того, що скаржником не надано доказів на підтвердження причин пропуску строку та не доведено поважності причин його пропуску.

Водночас, суд апеляційної інстанції приймаючи постанову у справі не спростував наведені висновки суду першої інстанції, а відтак припустився порушення та неправильного застосування норм процесуального права (приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності).

Так, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області порушено вимоги ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", відтак супровідні листи № 7185-3-03/4 від 21.04.2016, № 7184-3-03/4 від 21.04.2016, № 7186-3/05-4 від 21.04.2016, № 7181-3-03/4 від 21.04.2016, фіскальний чек від 21.04.2016, реєстр рекомендованої кореспонденції по Україні Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6900610489284 на ім'я ТОВ "ОЛІВАС - 04" не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі, а визначений Господарським процесуальним кодексом України строк на подання скарги ТОВ "ОЛІВАС - 04" підлягає обчисленню з дати, коли йому стало відомо про прийняття оскаржуваних постанов, тобто, з 19.07.2016.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшовши даного висновку не зазначив у чому саме полягає порушення органом Державної виконавчої служби вимог ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", в той час як, ані Законом України "Про виконавче провадження", ані Правилами надання послуг поштового зв'язку не заборонено надсилання декількох документів виконавчого провадження із супровідними листами одним рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв'язку з цим, не можна визнати висновки суду апеляційної інстанції такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, як це передбачено ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задовольнити.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.2017 у справі № 908/4022/14.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 у справі № 908/4022/14 залишити в силі.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ